Текст пісні Марта Липчей – На пристані

Жива вода померла у отруті.
Руку в руці тримаю я у скруті.
Цупкий, нескінченний, рідний ланцюг,
Де кожен і мама, і тато, і друг.

Зорями я падаю чи дощем.
Залатанеє небо плаче вогнем.
Пошматані душі йдуть на причастя.
Попри нещастя, вірують в щастя.

Стою на пристані
Розхристана
Душа моя чиста
Кораловим намистом
Від Заходу до Сходу
Огорнута в негоду.

Стою на пристані
Розхристана
Душа моя з кришталя
Парусом корабля
З Півночі на Південь
Спиняє сильний вітер.

А у лісах десь чую я зозулю.
Я не рахую. Ні, я не рахую.
Іду на край світу, до світла в пітьмі,
Одягнена в літо із лютим в душі.

Спокоєм пронизана твоя мить…
Струна натягнута уже не тремтить.
Тілом, душею йду на причастя!
Попри нещастя, вірую в щастя!

Стою на пристані
Розхристана
Душа моя чиста
Кораловим намистом
Від Заходу до Сходу
Огорнута в негоду.

Стою на пристані
Розхристана
Душа моя з кришталя
Парусом корабля
З Півночі на Південь
Спиняє сильний вітер.

Марта Липчей пісні:

• Марта Липчей — ЗАРЕВО