Текст пісні СМЕТАНА BAND – СКЛО

Я – сумні самотні руїни,
В долоні долі тьмяні світлини,
Комом у горлі биті цеглини,
Тіні провини в тілі навильот.
Ти – вдаєш із себе дитину,
Гине той хто на це полине,
На люди граєш внутрішній безлад,
В погляді маєш сховане лезо.

Ми познайомились у дивний період мого життя, переконані, що почуття – то до смутку.
Та зараз сусіди біжать по укриттях, ми – щось на кшталт дикої помилки, на їх думку.

Схоже перехожим не повезло –
Їм на голови з твого поверху сиплеться скло.
Ми живі, немов би долі назло, і гучніші за вибух, бо від нас сиплеться скло.
Туш, помаду – фарби всі розвезло, та замішано в ліжко, так що аж сиплеться скло.
Хоч на вулиці давно вже світло, нею падає, падає, пада-, падає скло.

Це не схоже, на чиюсь думку,
На нормальні, чемні стосунки.
Із зухвалістю пограбунку ти смієшся,
Та жуєш гумку.
Зустрічаю віддзеркалення сонця в твоїх очах – в ньому плескаються знайомі дияволята.
І щось в мене не добре передчуття, що сусідам на сьогодні годі вже спати.

Ти цілуєш мене повільно,
Я стискаю твої долоні ,
Ледь-ледь дихали напередодні
Бо за скільки – тепер ми голодні.
Всі твої слова – вони гострі,
По живому й прямо у серце.
Певно, ти – мій контрольний постріл…
Ось і час для титрів, здається.