Текст пісні Жадан і Собаки – Метро

Пацан із Салтівки, чий будинок згорів –
гілка метро, глибша за більшість морів
Ліхтарик у кишені, підземки переповнене нутро.
Господь із тобою ночує на станції метро.

Дівчинка з ліцею, що прибилася з Нових Домів.
Ніхто не зумів тобі сказати, і я теж не зумів.
Ніхто не пояснив чому вигорає цей квартал.
Але серце твоє дитяче міцніше за метал.

Злі і веселі діти харківських підвалів.
Діти, що живуть у глибинах метрополітену.
Світ, який усе це бачив – посивів і постарів.
Але любов – це робота й нам робити цю роботу щоденну.

Хай буде тихо, хай місто накриє крилом.
Місто заступиться, місто поділиться теплом.
Наллє тобі з термосу гарячого чаю свого.
Ти теж, коли виростеш, зможеш зігріти його.
Дивне знання – розрізняти виходи гармат.
Мамчина мобілка, братів старий каремат.
Цей метрополітен, який тобі надію дає.
Десь глибоко на станції б’ється серце твоє.